Приветствую Вас Гість | RSS
Регистрация | Вход

Темы для Юкоз

Поделиться

Вхід на сайт

Пошук

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 66

  • Міністерство освіти і науки України
  • Відділ освіти Бахмацької районної державної адміністрації
  • Навчальні заклади Бахмацького району
  • Друзі сайту

    Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0

    Головна » 2016 » Листопад » 28 » День пам'яті жертв Голодомору
    21:46
    День пам'яті жертв Голодомору

    За ними сльозами плакали свічі…

        Листопадові дні, короткі та похмурі, завжди навіюють сум, невимовну тривогу,нічим необґрунтоване хвилювання. Через непривітність і сіровизну, їх можна  порівняти із скорботними.  А, можливо, це саме так?

    І, можливо, недаремно День вшанування пам'яті жертв голодомору

    32-33 років припадає на  останні дні листопада, коли сама природа, заплакана дощами та зморена негодами, схилилася в зажурі над безневинно замордованими голодом людьми?

        Кожен наступний рік все далі віддаляє нас від тих трагічних днів,

    проте пам'ять – невмируща, її не стерти жорнам часу, вона живе в серцях поколінь, засторогою пульсує в наших скронях, щоб ніколи не допустити подібного в майбутньому.

        Не могли бути байдужими в цей день і мешканці  нашої громади.

     У Фастовецькому НВК педагогічним колективом проведено змістовний захід на тему : «Свіча пам'яті». Завмирали серця, хвилювалися дитячі душі , а в очах блискотіла сльоза, коли віршовані рядки сценарію, виснаженими голосами померлих від голоду дітей, озивалися в нашій свідомості.

        Після заходу увесь учнівський та педагогічний колектив , представники громадськості ,за ініціативи виконкому сільської ради , відвідали пам'ятний знак – хрест жертвам голодомору. На хресті від вітру , а тоді здавалось від горя і болю, звивалось полотно    вишитого   рушника, а у дитячих руках воском плакали свічі, коли сільський голова Карпенко Інна читала власні віршовані рядки :

       

     

    Шматочок хліба на моїм столі,

    Рум'яний, запашний, з скоринкою хрумкою…

    Я похапцем підходжу до стола

    І беру хліб тремтячою рукою.

    Буденний хліб. Із жита, отрубів,

    Із домішками білої мучиці –

     У ньому все просте : і хміль, і сіль,

    І келих кришталевої водиці.

    У хлібі цім – життя,

    У хлібі – долі спів,

    У ньому щастя, радість і здоров'я,

    У хлібі – пісня солов'я,

    У хлібі – шепіт золотого поля.

              Я закриваю очі.

              Чую стогін, плач.

              Я бачу розпач, біль, я бачу горе.

              Скрізь морок, темінь, сльози,

              Чорний плащ, в який сповита смерть…

              Це – голод! Голод!

              Як чорний крук, що в'ється в небесах,

              Як  чорна хмара, блискавка, як морок…

              Темніє світ, чорніє пустка, крах …

               Це також – голод! Голод!

    У мене в хаті хліб –

    Яка це  благодать!

    Й не треба в Бога більшого просити,

    Хай він « насущного» подасть шматок –

    І вистачить цього, щоб жити.

              Згадаю 33-ій рік…

              Дітей згадаю схудлих, як пір'їни.

              Запалі очі, що немов вогні,

              Ще тліють в попелі руїни.

              Змордовані, замучені, страшні,

              У них одне  бажання : їсти  й жити,

              У них не « Снікерс» - мрія . Ні!

              У них одна святиня – жито.

    Тож , беручи до рук священний хліб,

    Ти аромат вдихни на повні груди!

    Бо ти щасливий. Ти живеш,

    А з голоду померлих не вернути.

     

       Поетичні рядки торкнулися самого серця, а щира поминальна молитва, яку відслужив настоятель Свято-Успенської церкви отець Миколай ( Подоляк М. Я.) за безневинними жертвами голодомору, торкнулася найпотаємніших куточків душі. Із отцем Миколаєм подумки молилися всі : і дорослі, і діти, молилася й природа, яка по тому заплакала згорьованими сльозами дощу.

     

     

     

     

    Переглядів: 361 | Додав: fastadmin | Теги: голодомор | Рейтинг: 0.0/0
    Всього коментарів: 0
    avatar